Фото оприлюднила пресслужба Повітряного командування «Схід».
На світлинах показана обслуга зенітників на тлі самохідної пускової установки 9А310M1 та пуско-заряджальної машини 9А39 комплексу «Бук-М1».
Модернізовані машини отримали компактні пускові контейнери для ракет RIM-7 Sea Sparrow, що були приховані маскувальними сітками на фото.
Схема розміщення пускових контейнерів для ракет на ТЗМ комплексу невідома, однак самохідні пускові установки можуть нести до чотирьох ракет. Імовірно, процес їх заряджання відбувається за допомогою сторонньої машини з краном.
Рішення про інтеграцію дещо застарілих західних зенітних ракет RIM-7 у радянські комплекси «Бук-М1» ухвалили українські військові через виснаження запасів оригінальних зенітних 9М38.
Проєкт модернізації систем розробили спільно американські та українські інженери та вперше втілили в металі у Сполучених Штатах в листопаді торік. Тоді ж на одному з американських полігонів вони пройшли перші успішні випробування.
За словами тодішнього речника Повітряних сил Юрія Ігната, така модернізація обмежила потенціал комплексу через менші характеристики ракет.
«Вони [захищають], нехай і на невеликому радіусі. Ракети Sea Sparrow зможуть допомогти захистити об’єкти критичної інфраструктури передусім», – наголосив Юрій Ігнат.
І справді, RIM-7 має набагато скромнішні можливості: ракета здатна уражати повітряні цілі на відстані до 20 000 метрів та до 15 000 метрів за висотою. Водночас дефіцитні 9М38 були здатні перехоплювати об’єкти на відстані до 32000 метрів та висоті до 20000 метрів.
Утім, не виключено, що Україна могла отримати і більш просунуті ракети ESSM, що були сконструйовані для запуску з тих же установок, що і Sea Sparrow. Вони здатні перехоплювати повітряні цілі на відстані більше 50 кілометрів та на висоті до 23—25 кілометрів.
Однією з головних проблем інтеграції західних ракет з напівактивною головкою самонаведення у радянські зенітно-ракетні комплекси є радар цілевказання, який через інші частоти та комп’ютер обробки сигналів не може наводити ракети RIM-7.
Наразі немає публічної інформації, яким чином інженери адаптували комплекси «Бук» під нові ракети, однак така модернізація не є новою. До прикладу, в межах проєкту модифікації старих комплексів «Куб» чеська компанія Retia провела модернізацію з оновленням програмного забезпечення та зміною частот РЛС, що допомогло у цілевказанні та наведенні.
