– 21 травня (розмова відбулася 17 травня – Ред.) маєвідбутися аукціон з продажу землі та нерухомості Миколаївського суднобудівногозаводу. Чи означає це, що підприємству настав кінець? Що за компанії братимутьучасть в аукціоні?
– Виконавча служба збиралася провести аукціон черезелектронну платформу СЕТАМ. Але згоди концерну в описі майна заводу не було.Відповідно, ми подали заяву до прокуратури про порушення процедури. На сьогодніу нас є всі відповідні документи, тому думаю, що в підсумку цей захід невідбудеться.
– Зовсім чи тільки 21 травня?
– Навіть якщо якимось чином відбудеться, то результатів небуде.
– Якщо не помиляюся, робітникам Миколаївського винніблизько 30 мільйонів гривень. З яких коштів їм буде виплачена зарплата?
– На сьогодні борг більший за 30 млн гривень. Концерн надастьдопомогу в погашенні частини заробітної плати. Це довгий процес, заразготуються відповідні акти щодо наповнення статутного капіталу. На жаль, це неможна назвати якимось процесом економічного зростання. Але держава, в особі"Укроборонпрому", виконуватиме свої зобов’язання.
– Частину гасите ви, а решту?
– Є плани щодо відновлення виробничої діяльностіпідприємства. На заводі проходитимуть ремонтні роботи. Зараз новим керівникомпризначено Валерія Калашникова. Уже є перші контракти. Є, звичайно, проблеми зтим, що на підприємстві заарештовані рахунки, але на місцевому рівні ці питаннявирішуються.
– У червні має закінчитися перший етап відбору середміжнародних компаній, які проводитимуть аудиторську перевірку "Укроборонпрому".Чи є вже розуміння, коли цей відбір закінчиться, і коли почнеться власне аудит?
– 11 червня закінчується термін подачі заявок до PROZORO. Доцього були переговори про перекваліфікацію, уточнення технічних завдань. Всікомпанії-учасники представляють "велику п’ятірку", тому немає сенсуїх перераховувати. Концерн вирішує питання фінансування аудиту. Щойно закінчимопроцедуру, будемо просуватися далі за планом. Ми розуміємо, що аудит – один зінструментів із залучення інвестицій.
– Є думка, що в "Укроборонпромі" насправді незацікавлені у проведенні міжнародного аудиту. Тому ви будете спеціальнозатягувати його проведення на невизначений термін.
– Яким чином ми затягуємо?
– Всього чотири етапи відбору. Кожен з них може тягнутисямісяцями. Вибирати можна дуже довго.
– Думка буденна і професійна – два абсолютно різних рівні.Давайте говорити про необхідні нам рівні аудиту – фінансовий, юридичний ітехнічний. В результаті я хочу отримати відповіді на питання, які мене дійсноцікавлять, а не ті, які мені і так відомі.
Уже були спроби замовити певний аудит, де ми отримували врезультаті відповідь, що у нас недосконале законодавство з оборонних замовлень.Ми і так про це знаємо. Важливо отримати відповідь на питання, де у насзастаріла технологія, де ми йдемо не тим шляхом.
Це найскладніша частина аудиту, і взагалі це тривалий процес.Якщо говорити про "Укроборонпром", то, на жаль, у багатьох галузях мизупинилися в технологічному розвитку. Причина – тривала відсутність оборонногозамовлення. І сьогодні, коли треба робити одномоментний ривок, я б хотів, щобці дії проводилися відповідно до правильно визначеного технічного завдання. Щобми отримували дійсно корисні результати. Знову ж, терміни аудиту пов’язані зфінансуванням. Там є певні питання, але, я гадаю, ми вирішимо їх найближчимчасом.
– В "Укроборонпромі" більше 130 підприємств. Чиволодієте ви ситуацією щодо кожного з них? І чи є у пасиві концерну підприємства,де справи настільки ж плачевні, як на Миколаївському?
– Моя мета – перевести дискусію в Концерні від гасел напрофесійний рівень. "Плачевні" – не економічна категорія. Скажу вамчесно, є підприємства з боргами по зарплаті, є – неактивні, є – банкрути.
– Скільки їх?
– Складно назвати абсолютну цифру. Існують показники валовогодоходу, є кумулятивні показники чистого прибутку. Але ці показники не завждикоректно відображають ситуацію. Середня температура по лікарні не єілюстративною. У нас є підприємства-флагмани, є ті, що відстають, є неактивні.Для того, щоб із цим всім розібратися, в Концерні сформована наглядова рада.
В процесі формування кластерна структура. Буде створеноадміністративний орган управління, дивізіон з кожного напрямку. У кожен здивізіонів підбираємо кваліфікованих фахівців, які керуватимуть групоюпідприємств за галуззю. Буде створено п’ять виробничих кластерів і одинкомерційний дивізіон.
– Нещодавно "Обозреватель" робив інтерв’ю зПолтораком. Той казав, що в Міноборони готові підписувати контракт з танків"Оплот", але от "Укроборонпром" до цього ще не готовий.Нібито у вас якась проблема з оснащенням підприємств, що відповідають завиробництво. Що за проблема?
– Як такої проблеми немає. Але контракт із Таїландом напоставку "Оплотів" підписували у 2011-му. Сьогодні – 2018 й. За цейчас змінилися технологічні вимоги до техніки. Тому Міністерство оборони висуваєсвої технічні умови, яким ми маємо відповідати. Там призначили певні науково-дослідніі дослідно-конструкторські роботи.
Триває дискусія, бо хочеться купити побільше і подешевше. Церобочі процеси, вони найближчим часом врегулюються. Ми обов’язково знайдемосереднє арифметичне. Уже почали приводити детальний опис проекту увідповідність до вимог Міноборони.
– "Укроборонпром" задоволений контрактом з"Оплотів" із Таїландом? Адже ми затримали поставки років на три. Чибули штрафні санкції і чи отримав концерн прибуток?
– Ми довго не "світили ці цифри", але якщо говоритипро чистий прибуток заводу "Малишева", то за перше півріччя 2017 рокувін склав 500 млн гривень. Тобто завдяки експортними контрактами підприємствожило без великого оборонного замовлення. Це і Таїланд, і Пакистан, вонистановили більшу частину завантаження. Затримка сталася через завантаженняпідприємства під час АТО. Ми пояснили це тайським партнерам, вони поставилися зрозумінням. На сьогодні крайня партія "Оплотів" вже відвантажена.
frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen">
– Які шанси, що ми продовжимо співпрацю з Таїландом? Чицей ринок для нас втрачено?
– У червні буде візит міністра оборони Таїланду. Будутьпереговори у Харкові, де ми обговорюватимемо і це питання. До деталей я б нехотів вдаватися. Це завжди складні питання. Зокрема і конкурентної боротьби.
– Чи є нові закордонні ринки, які"Укроборонпром" може освоїти найближчим часом?
– Ми плануємо укладати договори із заміщення продукції РФ. Єринки, де Росія мала велику перевагу, але через санкції робота з неюускладнена. І ці процеси грають нам на руку.
– Можете навести приклад такого заміщення?
– Якщо говорити про яскраві приклади, то наш "Скіф"цілком може замінити російський "Корнет". Є й інші розробки.
– Розкажіть, як це працює. Ось є країна, яка купувала уРосії "Корнет". Як ви переконуєте їх у тому, що тепер працювати требаз Україною?
– Ми проводимо відповідний маркетинговий аналіз. На основімаркетингової сітки, яка є в уповноважених спецекспортерів, робимо пропозицію іведемо переговори. Інтеграція нашої продукції в оборонний іноземний комплекс –це завжди діалог. Треба показати не лише цінові переваги, але ітактико-технічні, проводити живі демонстрації. Ми про це не говорили, але наБлизькому Сході вже проведено кілька таких презентацій. Зокрема і продукції КБ"Луч".
frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen">
– А для кого конкретно?
– Для Саудівської Аравії і для ОАЕ. Знову ж, позначаєтьсяпідтримка на державному рівні. Зараз це помітно за динамікою міжнароднихвізитів глави держави і міністра оборони. Нещодавно були візити до Катару,Еміратів, Кувейту.
– Близький Схід – наше найперспективніший напрямок? Чи єінші?
– Країни Близького Сходу, наприклад, Саудівська Аравія, заразстворюють свій оборонний комплекс. Поступово там переходять до стратегіїлокалізації. Досвід України у гібридній війні свідчить про те, що у важкихситуаціях не можна залежати від одного постачальника. А взагалі бажано, щобпотрібна збройним силам продукція була під рукою.
Найкращий спосіб домогтися цього – виробляти її самому або жлокалізувати більшу частину імпортного виробництва. Повинні створюватисякоопераційні ланцюжки, які забезпечать стабільність поставок у бойовійситуації.
Країни Близького Сходу надають цьому велику увагу. У силулогіки розташування, міжнародної політики, звісно ж, вони є одними з нашихнайближчих партнерів. Це можна побачити і за рейтингом країн, які є покупцямиозброєння і військової техніки.
Знову ж таки, у нас є стратегічні партнери у Південно-СхіднійАзії, той же Таїланд, який ми згадували. 50 танків – це великий контракт насьогодні, реально великий. Туди ж поставлено близько 200 БТР. На експортнихринках ми працювали і будемо працювати, це один з механізмів розвитку нашоїпромисловості.
– А що з роботою на внутрішньому ринку? У січні"Укроборонпром" повідомив, що державі передано понад 3 тисячі одиницьтехніки. Скільки буде цього року?
– Це комплексне питання. Збільшення держзамовлення – одна зіскладових насичення внутрішнього українського ринку, зростання ВВП країни. У2017 році – близько 15% у нас було внутрішнє замовлення і 85% – зовнішнє поусіх підприємствах концерну. Насичення внутрішнього ринку – спільне завдання,не лише концерну, а й загальнодержавне.
– Як відбуватиметься це насичення?
– Ми пов’язуємо це зі зміною закону про Держоборонзамовлення.Упевнений, що Держоборонзамовлення має передбачати ринкові елементи. Є система,за якою контролюється собівартість продукції, встановлюється маржарентабельності, при цьому у нас же державне підприємство – тому розмір зарплатиосновних працівників регулюється різними галузевими нормами. Така система не єринковою, вона не сприяє збільшенню пропозиції, розвитку, збільшення обсягупродукції, що випускається.
frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen">
Є, звісно, робоча ізраїльська модель, коли внутрішнє обороннезамовлення менше, ніж вони поставляють на експорт. Але я б назвав це винятком.У більшості країн оборонне замовлення є локомотивом оборонної промисловості,формує тренди "оборонки".
– Тобто ви виступаєте за те, щоб держзамовлення булобільше, ніж продукції, яка йде на імпорт. У цьому питанні є зміни? Можетенавести приклади?
– Так, це зміщення потихеньку відбувається. Держзамовлення унас є, незалежно від економічної складової, пріоритетним. Ми розмовляли зпідприємствами спецприладобудування з кластера РЛС і ППО. Держава приділяєбільше уваги цим питанням. І по темі ППО спостерігаємо збільшення внутрішньогозамовлення, що, звичайно ж, є позитивним.
Коли маєш справу із внутрішнім замовленням, то бачишспоживача. Я навіть не згадую про фактор державної безпеки. Але якщо говоритиекономічними категоріями, то ти бачиш замовника. Ти розумієш, що це замовленнястабільне, фінансування буде. Якщо говорити про експорт, то… Є такий вираз –"вовка ноги годують".
Такі замовлення можна назвати системними. Експорт не забезпечуєпостійне завантаження підприємства. Складно при цьому планувати виробничіцикли. Відповідно, виникає плинність кадрів, інші моменти, які ускладнюютьвиробничий цикл. Тому ми зацікавлені у збільшенні держоборонзамовлення.
В першу чергу я пов’язую це з покращеннями показників бюджетукраїни, а вже в другу – зі зміною системи держоборонзамовлення. Концерн прийняврішення організувати робочу групу з вироблення нової редакції закону "ПроДержоборонзамовлення". До роботи будуть залучені наші замовники, експерти,галузеві громадські організації.
– Тобто ви готові співпрацювати з тими ж громадськимиактивістами? Наприклад, зараз намагаються створити громадський контроль надЗСУ. Цього вимагає НАТО, хочуть деякі громадські активісти. Але в Міноборонипручаються щосили. Якщо завтра зберуться встановлювати громадський контроль завиробництвом зброї – як ви на це відреагуєте?
– Громадський контроль – це демократичний механізм, але якщовін здійснюється у формі візиту "домкому до професора Преображенського",то це неприйнятно.
Можна разом співати пісні "суворі роки настали",але це нічого не змінить. Я – за громадський контроль, але є аспекти, особливов системі державного оборонного замовлення, які не можуть бути публічними.
– Наприклад?
– Міністерство оборони купує у нас продукцію за собівартістю.Якщо я покажу, за якою ціною продаю, то, м’яко кажучи, зменшу маржу векспортному замовленні. Є економічні речі, які не можна відкривати. Тобто я загромадський контроль, але треба встановити загальні правила і за ними діяти,щоб це не переростало у хаос.
