Народна депутатка від "Слуги народу" Анна Коваленко: "Усі причетні до корупційних схем в оборонці мають сидіти"В обраної народної депутатки від “Слуги народу” Анни Коваленко на “UA: Першому” запитали, як вона співпрацюватиме з однопартійцями Максимом Бужанським та Олександром Дубінськом.
“Спочатку треба подолати непереборне бажання прострелити ногу комусь із них. Але логіка дуже проста - ми будемо переконувати”, - відповіла тоді Коваленко.
Така емоційна відповідь зрозуміла: біографія і погляди учасниці Революції гідності (Коваленко була командиром сотні на Майдані, з початком війни - волонтеркою та консультанткою Міністерства оборони) відрізняються від світогляду того ж Бужанського, який вважає, що “єдиний результат Майдану - легалізація нацизму”.
Співпрацювати депутатам з такими різними поглядами у парламенті, можливо, й не доведеться. Анна Коваленко бачить себе у виконавчій владі і вже отримала кілька пропозицій від партії. Яких саме, поки не зізнається.
Зараз разом з колегами, які стануть членами Комітету Верховної ради з питань національної безпеки й оборони, Коваленко працює над пакетом законопроектів, які ухвалить новий парламент. В інтерв'ю LB.ua парламентарка розповідає, як “Слуга народу” реформуватиме військово-промисловий комплекс, чому президент керувати силовими структурами призначає товаришів та що робити з “Укроборонпромом”.“Необов`язково, щоб всі депутати були фахівцями з питань нацбезпеки та оборони”
— Як магістерка театрознавства стала експерткою у сфері оборони?
Життя змусило. Якби не Революція гідності і війна, то я б не здобула такої кваліфікації. Моя освіта насправді відповідає тому що роблю, якщо брати до уваги, що весь світ - театр, а ще є поняття “театр бойових дій”, “політичний театр”.
Я була командиром 39-ої сотні на Майдані. Після втечі Януковича треба було охороняти владний квартал, повертати правоохоронців до роботи. Тоді межі Майдану фактично розширились на все місто, а з початком війни - на всю країну. Мої побратими почали займати місця у різних гілках влади, йти на фронт як командири батальйонів. До речі, дівчата з моєї сотні також приєднувались до цих формувань та захищали країну на Сході.
До мене звертася силовики - їм потрібен був комунікатор між революціонерами, громадянським суспільством й силовим блоком. Так я стала радницею міністра оборони. З 2015 року почала структурувати свої практичні знання, активно працювала з експертним товариством, науковцями, брала участь у конференціях за кордоном, писала статті про оборонну сферу. У США була стипендіаткою програми Wilson center, робила порівняльний аналіз про демократичний цивільний контроль за силами безпеки та оборони в Україні та Штатів. Третій рік триває моя підготовка у Національній академії державного управління при президентові України, продовжую дослідження - пишу PhD про демократичний цивільний контроль за розвідкою і контррозвідкою в Україні.
— Приєднатися до “Слуги народу” вам запропонував Дмитро Разумков. Як ви з ним познайомилися?Тоді й познайомилися. Я так розумію, що йому мене рекомендували професійні кола. Партія шукала експерта з питань нацбезпеки й оборони. Оскільки ідеологія партії - залучати нове покоління і молодих людей, то запропонували мене.
— У вас не було пересторог щодо приєднання до команди президента, оскільки певні кола називали Володимира Зеленського недостатньо проукраїнським?
Думаю, що це маніпуляція. Ці звинувачення лунали від політичних опонентів, які протягом останніх п'яти років били себе в груди і казали, що є мегаукраїнцями, а з журналістських розслідувань ми дізнавались, що вони робили речі не на користь країни, а турбувались виключно про власні кишені. Щодо Володимира Зеленського у мене таких пересторог не виникало, тому що озвучені ним ідеї мені близькі. Проукраїнська позиція - означає робити реальні справи для розвитку успішної України, економіки, об'єднання суспільства навколо конкретних ідей та планів, змін владної системи, розвитку культури.
— Навіщо вам потрібен мандат?
Для мене це про відповідальність і можливість впровадити свої ідеї. Я працювала консультанткою у Комітеті з питань нацбезпеки й оборони ВРУ. Одна справа, коли ти ходиш за депутатами з аналітичними доповідями і намагаєшся їх переконати розглянути ті чи інші концепції. Інша справа, коли ти з командою у профільному комітеті їх разом напрацьовуєш.
— У партії достатньо фахівців в оборонній сфері?
Партія на етапі написання програми залучала велику кількість експертів. Потім до обговорення долучилися кандидати в депутати за списком партії, які готували законопроекти, після виборів додалися мажоритарники. Не забувайте, як працює демократія: парламент - це репрезентативний орган. Необов`язково, щоб всі вони були фахівцями з питань нацбезпеки та оборони. Людей делегує народ у Раду, щоб депутати реалізовували задекларовані ідеї, формували відповідну політику, контролювали виконавчу гілку влади - були балансом.
— Тобто профільною експерткою наразі в комітеті є лише ви.
Депутати - не експерти, а політики. Це про точку зору, формування політики і її відповідність до запитів суспільства і часу.
— Фахівців не буде?
Фахівців є і буде ще більше. Для цього вдосталь можливостей - їх запрошують працювати до Секретаріату Ради, в Головне науково-експертне управління Апарату ВРУ, Рахункову палату, як помічників депутатів чи співробітників Інституту законодавства.
— Який має бути мінімальний рівень обізнаності народного депутата у сфері національної безпеки й оборони у часи, коли у країні війна?
Звичайно, важко контролювати те, в чому не розбираєшся. У Великобританії, наприклад, для парламентарів проводять спеціальні роз’яснювальні курси, які є обов'язковими. Раніше були схожі поодинокі спроби у нашій Верховній раді. Думаю, ми започаткуємо таку практику, зробимо її системною. У планах співпрацювати з українськими та іноземними навчальними закладами.
— Курси у Трускавці чимось допомогли?
Допомогли в плані тімбілдінгу. Був час для кращої комунікації між собою, взаємодії, можливість обговорити подальші плани і стратегії. У нас велика фракція.
— У вас є відчуття “інакшості” на фоні депутатів, серед яких чимало представників творчих професій?
Я сама представниця творчої професії (сміється, - LB.ua). Не бачу у цьому проблеми. У творчих людях немає нічого поганого, особливо якщо вони займаються самоосвітою.
— Питання у тому, чи треба їм іти в парламент і займатися національною безпекою й обороною.
Однопартійці, які планують роботу у Комітеті з питань нацбепезки та оборони, мають дотичний бекграунд. У біографіях деяких з них є служба в ЗСУ. Моя колежанка Ірина Верещук досліджує проблему безпеки в Чорному морі. Мар'яна Безугла працювала в Міністерстві оборони, займалася медичною реформою.
“Наших депутатів об'єднує любов до людей”
— В ефірі “UA:Перший” ви сказали, що боретеся з бажанням вистрілити в ногу колегам Максиму Бужанському та Олександру Дубінському. З ким у вас ще є проблема комунікації в партії?
Це вирвано з контексту, бо я сказала, що ми будемо домовлятися і знаходити спільні точки дотики. Що політика - це мистецтво домовлятись. Не думаю, що у нас є проблеми з комунікацією.
— Ви справді думаєте, що Бужанського можна буде в чомусь переконати?
Я вмію бути переконливою.
— Може, проблема полягає в тому, що у партії немає визначеної ідеології?
Я не погоджуюсь із цією тезою.
— Про лібертаріанство ми вже чули.
Це досить чітка ідеологія. Наших депутатів об'єднує бажання служити Україні, і просувати ідею індивідуальної свободи, мінімізації розміру державного апарату, розуміння проблем, любов до людей.
— Бужанський, який називає журналістку “тупою вівцею”, любить інших людей?
Ми вже перепросили за цей інцидент.
— Я б не назвала це вибаченням. Для партії “Слуга народу” називати журналістку “тупою вівцею” - “зрозуміла реакція”.
Партія “Слуга народу” засудила висловлювання свого однопартійця. Усі наші спікери публічно висловлюються відповідним чином. Це неприпустимо.
— Але після цієї частини публічної заяви партії стояла кома, а не крапка.
З моєї особистої точки зору, крапка там.
— Ви займаєтеся гендерними питаннями. Це взагалі нормально, що у партії час від часу виникають схожі сексистські скандали?
Які це?
— Наприклад, Разумков сказав про Верховну раду: “Іти на зґвалтування точно не треба, та й “дівчина” так собі”.
Він уже перепросив за це.
— Але такі ситуації періодично повторюються. Ви бачите у цьому проблему?
Бачу проблему у суспільстві. Незважаючи на те, що ми декларуємо рівність, на практиці це зовсім не так. На прикладі ЗСУ. Лише кілька років тому ми в робочій групі разом з Генеральним штабом, Міноборони та громадськими активістами відкривали доступ жінок до бойових військових спеціальностей. Тепер вони можуть ставати снайперками, танкістками, кулеметницями і дорости до генералів. Я вважаю, що це поступово зробить зміни у суспільній свідомості. Але разом із цим залишаються певні стереотипні конструкції - наприклад, на військовому параді минулого року жінки йшли окремою коробочою. З чого б це? Вони що, окремий рід військ? Було б логічно, якби марширували разом зі своїми побратимами. Можу розказати про стереотипи в цивільному житті і як з ними боротись, але це тема окремого інтерв`ю.
— Ще одне питання про ЗМІ. Чому ви і ваші колеги ходять на канали Медведчука?Я для себе вирішила, що об'єктивно у них є рейтинги і треба використовувати будь-які канали комунікації, аби переконувати глядачів. З іншого боку, перед партією стоїть завдання розрізнити три поняття у сфері медіа - свободу слова, використання ЗМІ в інтересах власників телеканалів та в інформаційних спецопераціях третіх держав. Це має зрозуміти не лише наша партія, а й усе суспільство. Тоді ми можемо сподіватися, на іншу якість інформаційної політики в країні.
Діана Буцко, Журналістка
